|
Пам’ять скрила стільки зла, Без числа, без міри, Ошукала, провела. Вже нема їй віри. Може й міст нема, гляди, Ні садів зелених, А кругом одні льоди На морях солених. Може, світ – снігів жага, Зоряна дорога. Може, світ – це лиш тайга В розумінні Бога.
|