|
Як Архімед виловлював з піску Тінь істини в уяві нездоланній, З уривків дум в натхнення мить стрімку На аркуші я креслю вірш останній. І знаю, знаю сам, що це не гра, А смерть моя... Життя хіба що ради, Як Архімед, не випущу пера, Не дам зневірі зошит розірвати.
|