Іду, дорогу пробиваю
До мерехтливих скал у млі,
Вільхові парості ламаю,
Нагнувши з тріском до землі.

Й життя тут надломлю, як віху
Доріг, що сходжені в живих,
Нагод не знаючи для сміху
В поневіряннях снігових.
Тетяна Чорновіл2017