|
Ні, не станеш ти весною, Синьоокою, лісною, В холодів порі. Що минуло, не згадати, Тільки сходять болем дати У календарі. Не прискорюй часу глибу Хриплим сміхом аж до схлипу, З лайки на божбу. Справжня будь у сні природи, Не ятри тепла марноти І мою журбу.
|