|
Від жару щік займуться руки,, Що зберігали стільки літ Безжальні дотики розлуки, І незгладимий, тяжкий слід. Забути шкіра їх не може, У зимах дублена притьмом. Мов із клеймом чуття те схоже З моїм невидимим клеймом. Його весь вік носити маю І тільки небу покажу, Ночами болем відчуваю, Обвівши подумки межу. Та лиш торкнись обличчя стиха, Коли я все-таки вернусь, І для прийдешнього без лиха Від болю давнього зцілюсь.
|