|
Ми споримо про все на світі Тому, що ми – батьки і діти, В сімнадцять літ душа шпарка – Напасть зачувши невідому, Пістоль здіймемо до виска Чи грюкнемо дверима з дому. Та, налякавшись новизни І лік утративши невдачам, Ми бачимо дідівські сни, По-батьківськи сльозами плачем.
|