|
Я голодранець, в самоті, Огнем лиш сню, Ловлю в полярній темноті Відсвіт огню. Я сизій довіряю тьмі Віршів рядки. Бо про гріхи мої німі Їй не втямки. І біль з морозом бронхи стис, І в горлі – лід, І, мов каміння, краплі сліз, І мерзлий піт. Я шепочу мої вірші, Я схожу в крик. Дерева, голі і чужі Десь оддалік. Відлуння тільки з гір стече У далину, Я знов на повні груди ще, І ще вдихну.
|