|
Розсійтесь, барвисті тумани, Відкрийте шляхи потайні У кригою скуті лимани Моїй запізнілій весні. Явись криголамом, неждана, Здолай льодяні рубежі. Явись, мов кохання, жадана На трепетній дива межі. Осяй над тайгою на втіху Небесну захмарену вись, Сліпучою цнотою снігу, Як леді Ґодіва, явись. Війни вітерцем зледенілим Крізь буру осінню траву Під листяним брудом зопрілим Знайди нам травинку живу. Навісь над печер глибиною Бурульок підталі плачі, Війни дрижаків шалиною Із дір в брезентовім плащі. Така, що потопом скорила У вічності льодовики, Явись нам із гір, легкокрила, На шахти і на рудники. Згаси присмеркові лампади Барвистими птаства крильми, В останні сипни снігопади Дочитану сагу зими. Розлившись у сонця привіти, Вкорочуй у стовбурів тінь, Модрини оголені віти Із голочки в зелень одінь. Змахни білих крил хусточками В гусей піднебесних ключах Бубнявій берізки бруньками, Збудившись у всіх на очах. В вінчального вбрання сум’яття Розквіту перстенцем сяйни, Явись нам во славу закляття Величним знаменням весни.
|