|
Не суди нас, Боже, строго, Тільки милостивим будь. Дай зіп’ятись на дорогу, На свою скалисту путь. Щоб по ній за кабаргою Йти в захмарну височінь, Де до хмар – подай рукою Чи віршів місток прокинь. Хоч хиткі, та все ж надійні Слів рядки в містках міцних. Хай між хмари легковійні Розгойдає вітер їх. Там, в захмарній високості Присягнутися б змогли, Що ні заздрості, ні злості Ми на небо не взяли.
|