|
Крізь сон тріпоче ніч словами, І вириваються з рядків Зізнання, знаки з молитвами, Дерева, місяць, сум листків. Ще трохи – й пісня снів полуди, Життя вдихнувши крізь думки, Народжена ось зараз буде Єдиним порухом руки. Здалось, що мускулами кисті Від передпліччя в мить одну Уже тримав я спалах листя І трепет місячного сну. Та наполохані від блиску, Що висік вогник сірника, Слова в пітьму сахнулись різко, І їх забрала ніч тремка. Я снів із піснею нічною В небес благав би, та дарма, Вона зустрітися зі мною Не зможе. Бо її нема...
|