|
Я розірву тернів кільце З лісів дрімучих Гілляччя сліпо б’є в лице До ран болючих. Роса холодна залила Гарячку тіла, Та остудити жар чола І їй несила. Весь вік ішов я навпрошки В дні безпросвітні, Незвідані мої стежки І непримітні. Заплакав би. Та втерти встиг Важкі повіки. Без мене повні сліз гірких Пекельні ріки.
|