|
Моїми ж бо руками З каміння місто кладене Ох, камінь, сірий камінь, Ти все забув, не згадане. Каменярів навали У рам’ї просолілому Із круч тебе зірвали На глум буттю змертвілому. Без імені, практично, Громаддям ідентичності Тобі стояти вічно, Украденому в вічності.
|