Чи то не сонце вишнею,
Мов мук буття моє,
Над гір імлою сніжною
Настирливо встає.

Паперів лихо множене
В сміття змету я вмить,
І в серці щось стривожене
Зізнанням защемить.
Тетяна Чорновіл2015