Тополя рветься ввись
У листя шелестінні,
З стрімкої крони вниз
Не упаде ні тіні.

До коренів трава
Злягла крізь пил дороги.
Вона ледь-ледь жива.
Лиш глянь – і шкода трохи.
Тетяна Чорновіл2015