|
Сонце зблиски ллє безсилі, Між заслонами льодів, В перламутрі заметілі Блідо скніє з-за хребтів. Заметілі не здолати Промінців жагу тремку, Й вітер марево кудлате Не вколошкає в танку. Заметіль нічна – то інше: Чорний ліс і чорний сніг. Твою долю, чоловіче, Крізь вітри швиргне до ніг. І помреш за крок від дому, Впавши в сніг у млі густій, Мов у безвість невідому Без доріг і без надій.
|