|
По дорозі в пору пізню Завела поземка пісню, В ноги плутається сніг, Щоб не вірив небу в тучах, Щоб у путь гірську по кручах Я відправитись не зміг. Коло пічки жметься кішка – У теплі муркоче знишка Віщування холодів. Розпізнати шал погоди Можуть вісники природи Із прикмет на сто ладів. Глухарі й куріпки досі Розгадали на морозі, Що затіяла зима. Я ж про те не маю тями, Бо з людськими відчуттями Стужі рішення нема. Мав себе я гордовито За розумну форму світу У творіння вишині. Де ж там з мудрими думками І здогадок помилками Довіряти звірині. Та внесу поміж здогадок Дров сухих на всяк випадок, Трохи трісок наколю, Бо крізь присмерки зимові Тріскотливі перемови З пічки слухати люблю. За поземкою з порогу Я не вирушу в дорогу У зневіри холодах. Хай укажуть путь синиці До казкової Жар Птиці По торосистих льодах.
|