|
Тут морози сушать ріки, Вбивши риб на дні, І старішають без віку Гори в вишині. На модринах трохи хвої Ще рудіє з віт, Дятел з хащі лісової Б’є зимі привіт. Хоч безсніжний схил узгір’я Сіро зрить зорю, Та в куріпок біле пір’я По календарю. Хвою рве осінній вітер стогне ліс в імлі, День – і навіть пам’ять літа Стерта на землі.
|