|
Затихнуть ривкі завірюхи, І, путь указавши весні, Ти півдня теплом ніжні руки Простягнеш на північ мені. Тремтінням імлистого сліду, Між хмар ледь помітні з землі, У небі рисунки Евкліда Виписують з крил журавлі. Коли клоччя хмар постирає Тих креслень крилаті ключі, Все небо невтішне безкрає Затягнуть холодні дощі.
|