|
На схилі гір, у літ імлі Портрет твій вибив я в скалі. З-під кирки кам’яна гора Надійніша потуг пера. В краю морозів і мужчин, Завчасних зморщок без причин Тендітне диво рис твоїх Я з кручі відтворити зміг. Камінний обрис, мов живий, У перстень вправив сніговий. І перстень той, щоб відчай стих, Сховав я серед хмар густих.
|