Кому листи я надсилаю,
Хто скаже: ворог він чи друг?
Адресу цю я добре знаю,
Й пишу, затамувавши дух.

Що сварки? Що благоговіння?
І скільки зв’язано вузлів
З уривків фраз без просвітління
Чи з давніх перетертих слів?

Буває, лайка в тон молитві
Міцніше в’яже нас із тим,
Що стане істиною в битві –
Творінням трепетним своїм.

А я з вимогою одною
Схилюсь до спорів форм простих:
Дзвеніли б лиш рядки струною
І поклик пристрасний не стих.
Тетяна Чорновіл2015