|
То все – ночі-чарівниці Тіні звуть у хащі глиб, Крізь розширені зіниці – В тиші шепітної схлип. Скніє ліс крізь тьми завісу, Й зі страхами невпопад Кану шерехами лісу В опівнічний листопад. Листя злет у дум єлеї, Шурхне крилами вночі, Птаха радості моєї Заясніє на плечі.
|