|
Холодне гроно виноградне Світанком стукне нам в вікно, А з ним і відчуття відрадне Сп’янить, як молоде вино. Недаром з крижаної стужі Твій південь мариться мені, Де вигином гітарним груші Духмяні солодять пісні. Там можна між дерев пограти В ще змалку люблену лапту І місяць яблуком зірвати, Під тин прогнавши темноту. Край стежки схилять нам суниці В веснянках личка запашні, До ґанку з грядки полуниці Полум’янітимуть у сні, Де брості ягід чорно-бурих В листках смородинних кущів, Стечуть, мов з хмар уривків хмурих Краплисті залишки дощів. А кошик спілої малини, Із саду літнього трофей – Мені десерт на іменини І диковинка для гостей. Їм знана парена брусниця, З лохини мерзлої вино. Все інше лиш могло насниться, Та з книг явитись чи з кіно.
|