|
Ти зберись, моя лебідь, силами Коло батьківського крила, Прагни злету крильми несмілими, Ти ж на півдні ще не була. Похвались там красою півночі, Що в снігу залишила ти, Де ні квітів, ні плевел, сіючи, Ждати марно від мерзлоти. Переплутавши назву місяця, Спеку січня вдихни вгорі, І лети, ніби дива вісниця Чи знамення в календарі. Злинеш птахом ти? Чи льодиною? Та котру не минеш сторону, В небі піснею лебединою Навіщуєш свою весну. А з небес за твоїми відльотами Звисне осінь, тамуючи сніг, І наповнить мокви турботами Хмурі скупчення хмар дощових.
|