|
Зразу видно, що не в Курську Настигає нас зима, Онде глуш модрин даурських Рве вітрами жартома. Ліс січневий скніє голо В світлі барви бурштину, Скалічіле віття кволо Тінить сонця жовтизну. Тут деревам треба витись, Стовбур скорчивши на злом, Підійматись і стелитись, Прогинатись за теплом. Де ж бо їм, обледенілим, Врісши в мох і снігу сни, Утлим знівеченим тілом Сподіватися весни.
|