|
Піднесений мільйоном рук І трепетних сердець Ятрить дротів колючих круг, Терновий мій вінець. Я все іще під впливом сну, Видіння юних літ. Вину на місяць не зверну, На мертвий його слід. Не звинувачу й сонця схід, Що днем грозить дарма, Бо навіть знаку про розсвіт В видінні тім нема.
|