|
Безладним арештантським кроком, Мов на ночівлю зимних пір, Сипнувши злістю ненароком, Слова заходять на папір. Вантаж усіх манер невмілих, Надбань і втрат тюремний смог Від глядачів зарозумілих Таять, закрившись на замок. Бо за присутності конвою Рядок усяк у мить журби Тут ризикує головою. Аби ж не туга ця, аби... Рядки рятунком не здавались, Надій знетямленим ковтком, Вони б на кладовище рвались Хоч по морозу голяком...
|