|
Я нині знов у сповідальні В гранітній келії стою, Звершили путь дороги дальні, Ще зовсім трохи – і в раю. Я помилково, не з привички Лункі ключі джерел гірських За всемогутні мав відмички, Бо відрізнити їх не зміг. Стежки здолавши незнайомі, Я в дім віршів зайшов вночі. Було так тихо в мертвім домі, Пітьма – ні лампи ні свічі. Я зошит свій в кімнату темну Поклав і вийшов за поріг. Я в дім віршів зайшов таємно, Тому лишитися не міг. Як рідний край слабим і кволим Хліб-сіллю стріне на путі, Я зі своїм душевним болем Ввійду в той дім. Лише тоді.
|