Де ж дитяче моє, пережите,
Чом ядуче так виварив час
Те, чим мав би весь вік дорожити,
Та по вуха в марнотах зав’яз.

Тихе матері благословення.
Невеселі прощальні слова
В пам’ять виринуть як одкровення,
Ніби подих – немов ще жива.
Тетяна Чорновіл2016