|
Хустинка, мічена тобою, Сентиментальній оберіг, Обшита в’яззю голубою, Щоб я ніжнішим бути міг. У складках, ніби на конверті, Руки тепло я пізнаю, І вкладену в листи відверті Розмову лагідну твою. Я прикладу її до рани І зупиню батистом кров. Цілющою для рани стане Твоя нескорена любов. Зберігши дотиків наснагу Руки твоєї і душі, Вона дає мені відвагу І надихає на вірші.
|