|
Тане в синій млі помалу Далі милої півкруг, Де б ми щастя не піймали – Виривається із рук В метушні лункій вокзалу, На літовищі пустім – Від чекання толку мало, Коли щастя кине дім. Щастя біглого слідами Пробираємось тайком, Не швидкими поїздами, А по-давньому – пішком. І на лицях пішоходів Пузириться смага зла, Що весна погоді в спротив, Мов пургою, обпекла.
|