|
Житло зачувши, кінь хропе, Насилу тягне ноги, Немов на зйомці ми себе Зримо в снігу дороги. Ми їдем, їдемо, німі, Мовчанка всіх єднає. Штурхан у спину лиш у тьмі В нутрі життя пізнає. На вікон блиск здригнусь лицем, Тепла відчувши втому. Я краще був би мертвецем, Щоб може хто заніс тихцем, Хоч до якогось дому.
|