|
Ради Бога, ти цим літом В вікна, пам’ять, не гати, Не здіймай руки з привітом А прийшла – німа сиди. І притому, що ти знаєш, Пам’ять болісна моя, Чим тривожусь, чим страждаю, Чим сьогодні мучусь я? Скрий навіки в даль незриму, Не являй очам щораз І забуті види Криму, І погибельний Кавказ. Щоб марою зла столиця Зникла в димну тьму віків, Схорони нестерпні лиця Підозріливих дружків. Лиш одну відкрий шкатулку, Покажи лице одне, Чистотою переулку На поріг яви мене. А відчуєш, пам’ять, волю – Згинь поспішністю мани, В той нестерпний згусток болю Ти дверей не відчини.
|