|
Раз ми, троє Робінзонів, Забрели в забутий дім, Рваний том нам без резонів Підвернувся в місці тім. Ми колись давно дружили, І добутий цінний том Розділити порішили Соломоновим судом. Передмови стос ґрунтовний Перший взяв на цигарки. Він про дар такий коштовний В сні лиш марив залюбки. З післяслова й слини другий Карти виклеїв прості, Щоб за грою від наруги Біль минав у забутті. І мені в паперу скруті Уділили від душі Скарб поета – позабуті Та окрилені вірші. Їх куштую мов причастя В слова таїнстві святім... Це було неждане щастя – Віднайти забутий дім.
|