|
Оленів хутро на бігу, Порошить зимно сніг. З їх шкур підстилку дорогу Чи б кинув хто до ніг. А запрягти – просте з простих Завдань, без похвальби. Я їду! Впасти, встати встиг, Сягнувши ангелів святих, Хранителів судьби. Біплан з брезенту чи літак – Надійності оплот. Не гуркнеш з нього просто так, Як не підпив пілот. Міцніш мене в’яжи, каюр! Лечу! Бо все одно Пропасти тут між кучугур Завіщано давно.
|