|
В цій застиглій землі, в каменистій цій ямі Я лиш віддих зими стережу. Я лежу як мертвець, тіло витягши прямо І спокоєм своїм дорожу. Висне стужі вага в срібних віт силуеті І мете заметіль на біду. Я в глибокім снігу, в позабутім секреті. І не зміни, а смерті я жду.
|