|
Шаленій вітрами в заметіль День за днем аж п’ятдесят неділь. Сумом очі засліпи мені, Злий дощем окови крижані. Замети путі мої й шляхи, Ввергни в віри зайшлої гріхи. Задля шани, честі й самоти Ти причастям лютим причасти. У сади криштальні заведи, Там, де крові більше, ніж води. Там, де крига червоніша роз В сімдесятиградусний мороз. Розрубавши брили крижані, Розігрій у пічці на вогні. Із настоєм хвої крізь вітри Втому мрії з горем завари. Чашу сію мушу неспроста Спити в ім’я Господа Христа.
|