|
Як гірко пригадувати імена Російського мартирологу. Від Пушкіна вказує нам давнина Криваву поетів дорогу. Неначе поету не скласти вже й вірш, Не гроблячи власної шкури, Чи будуть без смерті збережені гірш Традиції літератури. Мотузка і пуля, отрута й кинджал... В квартиру-музей для оглядин Як згуби знаряддя дані на загал, Поета, що смерті підвладен. Я вийду коли-небудь в дику цю гру На пильний позір пістолета. І ім’я твоє прошептавши, помру Природною смертю поета.
|