|
Білим пилом, сніжним димом, Ніби сяйво зір ясне, Променишся знов ти мимо, Не помітивши мене. Об каміння зледеніло З серцем б’ється біль душі, Щоб знайти на подих силу Десь на вітряній межі, Й до світання без спочинку Втримати надій ману За мотузку, соломинку, За отруту рятівну.
|