|
Палив вірші я в лютий холод ночі, Палив мої вірші, і корчились в огні У спалаху рядків слова пророчі, Що нашептала в сни тайга мені. Хіба на те уста мені відкрила, Щоб літер цих обвуглені тіла, Віршів моїх тремкі жагучі крила Навіки хуга замела. Та все ж по них жалі облишу кволі. Нехай відтворять спалахом з імли Палкі Бруно і Галілея долі, Що на кострище дух свій вознесли.
|