|
Дивлюсь в озера синії, в полях ромашки рву. Я зву тебе Росією, єдиною я зву. У серце ніж ним леготом твої пісні влились. Мене російським іменем назвали тут колись. Краса твоя не в’янула від років і біди. Іванами та Мар’ями гордились ми завжди. Не всі вернулись соколи, – чека їх світ в журбі... Та слава їх високая належить лиш тобі. Не знаю долі кращої, як в щасті і журбі тобою жить і дихати, вклонятися тобі.
|