|
Осінь ліс запалила вогнем, Сірий дощ барабанить журливо. Зрозумілим стає з кожним днем, Що не вічно кохання щасливе. Листя падає, сумно дзвенить, Всі стежини, мов золотом, вкрито. Ви хотіли мені щось сказать Про любов, про закохане літо. А листочки яскраво горять В чародійки-зими на приміті. Знову тихо мені гомонять. Що буває розлука на світі. Неможливо, мабуть, доказать, Зберігаючи слово в одвіті. Ви хотіли мені щось сказать Про любов, про закохане літо. Неможливо любов нав’язать, Змовкла музика, тишею вмита. Ви хотіли мені щось сказать Про любов, про закохане літо.
|