|
Як ми кохали, Лишилось спомином ясним. Крила ще маєм, Та не злетіти більше їм. Хто б закохався, Завчасу знаючи кінець. Ось і зостався Без нас засмучений двірець. Гойдається вагон, по рейках часто стука. Так хочеться зійти – немає зупинок. Від станції Любов до станції Розлука В нас двох один квиток, в нас двох один квиток!.. Як ми кохали, Мов обіймалися крильми... Чи не згадали Якийсь секрет важливий ми... Хмари зависли, І зорі сумом пройнялись. І не зійтись нам, Як рейкам колій не зійтись. Гойдається вагон, по рейках часто стука. Так хочеться зійти – немає зупинок. Від станції Любов до станції Розлука В нас двох один квиток, в нас двох один квиток!.. Як ми любили, Ніхто й ніде так не любив. Знову пробігли Повз нас вагони в інший бік. От і розтанув Щасливий поїзд вдалині, Тільки не стало, Для нас не стало місця в нім. Гойдається вагон, по рейках часто стука. Так хочеться зійти – немає зупинок. Від станції Любов до станції Розлука В нас двох один квиток, в нас двох один квиток!..
|