|
Ромашки плакали, жовтець похнюпився, Коли так вразили гіркі слова. Дівчата, нащо ви красивих любите? Така недовга в них любов бува. Зняла з плечей своїх піджак накинутий, Вдавати гордість вистачило сил. Йому промовила: «Мені огидний ти», – А він пробачення не попросив. Жовтець зів’яв уже, ромашки зірвано. І брижі колами поверх води, Коли красивого полюбить дівчина, То не до щастя це, а до біди.
|