У ті часи, коли у сподіванні В умах думки роїлися ясні, Які троянди, свіжі і духмяні, Талант й любов пророчили мені! Пройшли літа, розвіялись омани – Нема країни й тих, хто жив у ній... Які троянди, свіжі і духмяні, У спогадах про ті, минулі дні! Та дні ідуть – як вирватися з твані, Росія шлях шукає з року в рік... Які троянди, свіжі і духмяні, Моя країна кине у мій гріб!
|