|
Коли в поети пнеться Пастернак – Це невтямки для мого розуміння: Не з божим даром – зі своїм хотінням, Та я до нього ставлюсь аніяк. Захоплюються ним – невтішний знак, То у город поезії каміння: Чим більше у рядках словоплетіння, Тим глибший зміст знаходить в них простак. Тупих нікчем тупоголовий пастир Лахміття підрихтовує і застар, Дурисвітів виплоджує. А зирк, Зготоване нездарою спітнілим Проб’є мізки Івана чи Марії, Що генієм вважатимуть цей цирк.
|