|
Ви – мати хлопчика учнівських літ, Ваш чоловік в чинах і при посаді... Але чому нічому Ви не раді, І звідки туги незгладимий слід? Чи серцю необхідний перелом: Догнати... Повернути... Мовить слово... І моторошно – все уже пройшло Й попереду не буде анічого.
|