|
Златі Не повернешся більше і заради Тамари, Доньки нашої, зірки, – крихти на кшталт крола: Дачі зараз у тебе, за обідом – омари, Ти під захистом грізним вороного крила. Не повернешся більше: оксамит твоя варта, Що безкрилість ховає – і души, і плечей. Не повернешся більше: бо провісник на картах Погасив за червонець спалах пізній очей. Не повернешся більше: навіть... навіть проститься, Та над гробом так прикро ти намочиш платок! Не повернешся більше в легкій сукні із ситцю, Як щасливий трамвайний паперовий квиток. Пам’ятаєш троянди з паперового шару Про живих ні півслова на могильній плиті! Не повернешся більше: мари більше не чари, – Я помру одиноким, розумієш це ти!
|