|
Живому жити! Під сонця бубни Сміліше, люди, в свій полонез! О які плідні, золототрубні Снопи колосні простих поез. Нас водопадять любов і легіт, Щем, насолода, краса та млість. Всі жертви світу во ім’я Его Живому жити – гори, світись! На цілім світі лиш нам зоріти, Ці двоє – завжди живе одно: Я і Бажання! Живому жити! Тобі безсмертя мною дано.
|