|
Я нічого не бачу, ні в що я не вірю, Більш не бачу в житті його світлих сторін. Я сторожкий до ближнього, наче до звіра. Мені скучно. Я стомлений. У мене сплін... Хтось когось ріже десь, Десь хтось душить друг друга. Скрізь нажива, шахрайство, брехня і дебош. Не дивилися б очі! Не чули би вуха! Правий Лермонтов був: «Чем мир этот хорош?» Навіть думка продажна. Кохання корисливе. Втілень мрії немає. Мішура все, все прах. Вже ні щастя, ні сенсу в житті цим не мислю я. Відчуваю я жах. Осягаю я страх.
|