|
Кружевіє, рожевіє вранці ліс, Павучок по павутинці вже поліз. Діамантиться весела вже роса. А повітря! Що за світло! А краса! Добре ранками гуляти по вівсу, Пташку бачити, і жабку, і осу, Півня слухать, що співа «Ку-ка-рі-ку!» І з відлунням обмінятися: «Ку-ку!» Ах, люблю безцільно вранці покричати, Ах, люблю в берізках дівку пострічати, Щоб, зустрівши і спираючись на тин, Геть з очей її передранкову тінь, Пробудить її невиспаний ще сон, Щоб повідать, як я в мрій попав полон, Обхопити стан, в тріпочучих грудя́х, Розштовхати для життя її будь-як!
|